Зовнішній отит: причини виникнення та лікування

Під словосполученням «зовнішній отит» мається на увазі запалення зовнішнього слухового проходу з можливістю поширення патології на інші елементи вуха. Зовнішній отит може протікати в хронічній і гострій формах.

Гострим зовнішній отит вважається тоді, коли тривати близько трьох тижнів, а в наслідку, при відсутності адекватного лікування, може перейти в хронічну форму. Крім цього, зовнішній отит (МКБ Н60) може протікати в наступних формах, а саме: обмеженою і дифузної. У першому випадку, запальний процес займає невелику ділянку слухового проходу або одну волосяну фолікулу, а в другому патологічний процес зачіпає всі стінки цього анатомічного освіти.

Причини гострого зовнішнього отиту

Зовнішній слуховий прохід людини

Основною причиною, що приводить до розвитку такої патології, відноситься стафілококова інфекція, яка потрапляє через пошкоджені шкірні покриви. Наступною причиною появи отиту вважається сірчана пробка, яка часто поєднується з розвитком грибка. Крім того, слід додати те, що інфекція в зовнішньому вусі може починатися внаслідок наявності такої в середньому або внутрішньому вусі.

Досить часто причиною, що призводять до розвитку цього захворювання, є зниження імунітету і різні шкірні захворювання. Необхідно відзначити те, що якщо не вжито своєчасне лікування та усунення зазначених вище проблем, то розвивається злоякісний зовнішній отит. В основному таке захворювання розвивається у людей із супутнім цукровим діабетом.

Симптоми зовнішнього отиту

Серед симптомів зовнішнього отиту необхідно виділити наступні:

  1. хворий з зовнішнім отитом відчуває сильні болі при найменшому здриганні вуха або доторку до нього; крім цього, болі турбують пацієнта як в стані спокою, так і при фізичних навантаженнях;
  2. як правило, біль у вусі локалізується з одного боку і досить рідко з двох сторін;
  3. якщо причиною зовнішнього отиту стала грибкова інфекція, то виникає досить виражений свербіж в зовнішньому слуховому проході, такий симптом проявляється часто у хворих з себорейним синдромом;
  4. виникає набряк зовнішнього слухового проходу, що супроводжується ексудацією з вуха гнійного або серозного характеру;
  5. також зовнішній отит проявляється постійним відчуттям закладеності вуха і зниженням слуху;
  6. якщо запальний патологічний процес переходить в гнійний, то може підвищуватися температура тіла і з’являтися симптоми інтоксикації.

Необхідно відзначити те, що зовнішній отит проявляється пульсуючим болем, який посилюється при жуванні і розмові. Больовий синдром збільшується при спробі потягнути вушну раковину або натиснути на козелок. При обмеженому зовнішньому отиті з’являється випинання оболонки слухового проходу, що надалі призводить до утворення фурункула. Фурункул при зовнішньому отиті виникає досить часто і свідчить про дозвіл патологічного процесу, а після його розтину – про одужання.

Як діагностується зовнішній отит

Діагностика отиту у хворого

Для діагностики такого стану використовують огляд зовнішнього слухового проходу, причому як за допомогою оттоскопа, так і без нього. Паралельно з цим проводиться збір анамнезу і з’ясування всіх скарг і симптомів пацієнта. Під час огляду зовнішнього слухового проходу з’ясовується, що його оболонка гіперемована і злегка набрякла, а також болюча при натисненні, ніж, власне, і виявляється це захворювання.

Обов’язковою умовою діагностики є те, що необхідно провести огляд і інших частин вуха, а саме середнього і внутрішнього, так як запальний процес може спокійно перейти на них протягом дуже короткого часу.

Лікування зовнішнього отиту у дорослого і дитини

Необхідно відзначити те, що в лікуванні цього патологічного стану ніколи не потрібно користуватися вушними турундами, змоченими різними спиртами, так як вони надають агресивне вплив на запалену слизову оболонку і дратують її, тим самим посилюючи цей патологічний процес. Для змочування вушних турунд можна використовувати тільки різні антибактеріальні розчини, такі як мірамістин та інші. Також при відсутності гнійно-запального процесу необхідно користуватися гормональними препаратами або ж вушними мазями з установкою компресу. Останні можуть успішно боротися із запальним процесом в самому початку захворювання.

Додатково необхідно закопувати в слуховий прохід спеціальних антибіотиків у вигляді вушних крапель (особливо якщо підвищилася температура). Серед найбільш поширених антибіотиків, що застосовуються для лікування цього захворювання, виділяють препарати групи фторхінолонів (офлоксацин, норфлоксацин). Застосування місцевих антибіотиків у вигляді мазей або крапель в 99% випадків цілком достатньо. Також рекомендовано користуватися спеціальними вушними краплями, в складі яких знаходяться протизапальні засоби, місцеві анестетики і антибіотики.

Використання крапель для лікування зовнішнього отиту

До таких вушних краплях відноситься препарат Отіпакс. Всього кілька закопувань в запалене вухо призводить до швидкого зниження запального процесу і одужання. Якщо виражений больовий синдром, то можна користуватися спільними знеболюючими препаратами, такими як Дексалгин, Ібупрофен або Кетанов. Такі кошти гарантовано знизять інтенсивність больового синдрому.

При утворенні фурункула необхідно проводити оперативне втручання. Останнє виконується по можливості під місцевою анестезією в обсязі розтину, санації та дренування гнійного вогнища. Після такої маленької операції по розкриттю фурункула, вухо закривається сухим тампоном на одну добу до зниження запального процесу. Останній після розтину руйнується досить швидко. Дифузного зовнішнього отиту лікування має проводитися із застосуванням комплексних заходів, таких як фізіотерапія та гігієнічна обробка слухового проходу ЛОР лікарем.

Важливо пам’ятати те, що протягом одного тижня суворо заборонено мочити вухо, так як волога може викликати посилення запального процесу або сприяти його поширенню і розвитку фурункула. Крім цього, під час лікування необхідно протягом усього періоду лікування стежити за гігієною вуха і не допускати попадання туди пилу або бруду.

Лікування симптомів зовнішнього отиту має починатися на ранніх етапах, що призводить до швидкого одужання і профілактики появи хронічної форми, навіть в домашніх умовах.

Профілактика зовнішнього отиту і його ускладнень у дорослого і дитини

Вушні ватні палички

Для профілактики виникнення дифузного зовнішнього отиту необхідно під час прийняття водних процедур користуватися спеціальними тампонами, що запобігають проникнення вологи в прохід, що з’єднує всі відділи вуха. Особливо важливо проводити такі процедури людям з хронічними формами цього захворювання. Також важливо пам’ятати про те, що при хронічному отиті необхідно користуватися подкисляемой засобами, наприклад, оцтовою кислотою або іншими, змоченими вушними тампонами.

Категорично заборонено користуватися вушними ватяними паличками, так як вони сприяють травматизації слухового проходу і розвитку сірчаних пробок, останні травмують барабанну перетинку. Ромі всього сказаного, необхідно зміцнювати імунну систему систематичним прийомом полівітамінів або різними народними засобами. Хворим з хронічними формами середнього або зовнішнього отиту вкрай небажано переохолоджуватися. Отитом зовнішнього слухового проходу може ускладнитися гострий дерматит або екзема в області шкіри вуха, тому необхідно періодично консультуватися ще й з дерматологом.

Прогноз локалізованого або дифузного зовнішнього отиту у дорослих

Як правило, прогноз при такому захворюванні (зовнішньому хронічному отиті або гострої його формі) сприятливий, і патологічний процес дозволяється вже через один тиждень, максимум десяти днів. Якщо виникло незначне зниження слуху, то рекомендується провести вушну чистку у ЛОР лікаря. Якщо поліпшення загального стану не спостерігається протягом декількох днів після початку лікування, то необхідно звернутися до свого лікаря для уникнення поширення патологічного процесу.

Необхідно відзначити те, що досить рідко при дифузному зовнішньому отиті відзначаються ускладнення, такі як хондрит, запалення жирової клітковини і лімфаденіт, а також середній отит. Прогноз злоякісного отиту не є позитивним, так як потрібне лікування основного захворювання, що викликав його.

Ссылка на основную публикацию