Термічний і хімічний опік верхніх дихальних шляхів: перша допомога і симптоми

Вплив високих температурних режимів і хімічних дратівливих компонентів на слизові оболонки завжди призводить до більш плачевних наслідків, ніж це проявляється при контакті з епідермісом. Це пов’язано з високою ступінь проникності стінок, підвищеної крихкістю структури і відсутністю захисного рогового шару. Серед екстрених станів часто зустрічається термічний опік верхніх дихальних шляхів, що виникає під впливом вологого гарячого повітря. Існує небезпека отримати його при відвідуванні парильні або сауни. Хоча сухе гаряче повітря робить менш негативний вплив, оскільки не має можливості нагріватися до екстремальних температур. У зв’язку з цим відвідування фінської сауни з сухим гарячим повітрям більш безпечно, ніж знаходження в парильні російської лазні.

Також може виникати хімічний опік верхніх дихальних шляхів кислотами, лугами, хлором. Клінічна картина схожа на наслідки термічного впливу, тому для класифікації важливо правильно збирати анамнез (історію розвитку невідкладного стану). Заходи першої допомоги можуть відрізнятися, але про це трохи пізніше.

Поки ж варто звернути увагу, що при термічному опіку дихальних шляхів існує небезпека патогенного впливу високих температур на альвеолярну легеневу тканину. Альвеоли при цьому буквально лопаються і зливаються в один великий міхур, який володіє здатністю до газообміну. Результатом може стати швидко наростаюча дихальна і серцева недостатність, що призводить до летального результату.

Запобіжні заходи:

  • уникати приміщень і місць, де може статися раптовий викид гарячої пари;
  • дотримуватися правил особистої безпеки при відвідуванні лазень;
  • правильно використовувати парогенератори і праски під час прасування білизни;
  • з обережністю застосовувати прилади для інгаляцій гарячою парою, у міру можливості виключати їх використання;
  • слід повністю відмовитися від такого методу лікування застуди та кашлю, як вдихання гарячої пари.

Уникнути хімічного опіку дихальних шляхів можна, якщо при роботі з вражаючими речовинами застосовувати захисні маски, респіратори і протигази. Не слід перебувати на територіях, де є ризик викиду вражаючих газоподібних речовин в навколишнє повітря.

Типові симптоми і ознаки опіку дихальних шляхів

Розпізнати клінічну картину цього гострого стану досить складно, а то й знати анамнезу його виникнення. Тому в міру можливості варто розпитати потерпілого людини, чим він займався до появи ларингоспазма. Складність полягає в тому, що перші типові ознаки опіку дихальних шляхів супроводжуються спазмом голосових зв’язок. Людина при цьому в буквальному сенсі цього слова втрачає дар мови. Може розвиватися задуха, що супроводжується біль при спробі глибокого вдиху.

Рефлекторний ларингоспазм провокує дихання зі свистом, яке чутно на відстані. Досить часто симптоми опіку дихальних шляхів супроводжуються картиною ураження шкірних покривів особи і області шиї. Видно гіперемія, з’являється біль при пальпації.

Досить швидко може приєднатися опіковий шок, з проявом ознак серцевої і дихальної недостатності. Присутній болісний сухий кашель, з мокротою може виділятися велика кількість серозної рідини.

При детальному огляді та проведенні бронхоскопії можна встановити ступінь ураження слизової оболонки. При першого ступеня встановлюється катаральне поразку. Друга ступінь характеризується ураженням глибших шарів. Більш важким перебігом відзначається виразкова і некротична стадії.

Перша допомога при опіку дихальних шляхів і подальше лікування

Правильно і своєчасно надана перша допомога при опіку дихальних шляхів – це запорука повного відновлення бронхіального дерева і легеневої тканини. Тому важливо знати основні принципи невідкладної терапії і вміти застосовувати їх в життя в разі потреби. Вони включають в себе такі прийоми:

  • при першій підозрі на екстрене стан пацієнта слід вивести на свіже повітря;
  • посадити на жорстку поверхню з міцною спинкою;
  • якщо потерпілий знаходиться в несвідомому стані, то його слід укласти на бік і стежити за тим, щоб він самостійно дихала;
  • дається знеболюючий препарат для купірування больового шоку;
  • антигістамінний засіб дозволить запобігти розвитку набряку слизової оболонки (можна використовувати «супрастин», «Тавегін», «Пипольфен», «Димедрол»);
  • при скруті дихання можна скористатися будь-яким інгалятором з бронходілятаціонний дією ( «Ефедрин», «Сальбутамол», «Беротек», «Беродуал»).

Терміново викликати бригаду швидкої допомоги, повідомивши диспетчеру про ймовірне опіку верхніх дихальних шляхів.

При хімічному впливі можна спробувати нейтралізувати дію кислоти або лугу. У першому випадку необхідно прополоскати рот розчином бікарбонату натрію (харчова сода). При впливі лугом необхідно окропити поверхню горла слабким розчином оцтової кислоти.

Проводити самостійно подальше лікування опіків верхніх дихальних шляхів не тільки не результативно, але і небезпечно для життя потерпілого людини. Показана екстрена госпіталізація в спеціалізований опіковий центр, де є можливість його підключення до апарату штучного дихання. Далі перед лікарем стоїть складне завдання не допустити розвитку гіповолемії і опікової хвороби, на тлі якої може наступити гостра ниркова недостатність. Показано внутрішньовеннаінфузія фізіологічних розчинів, що забезпечують нормальний рівень pH крові. При введенні пацієнта в штучну кому, застосовується методика лікування за допомогою бронхоскопічного апарату. Він дозволяє регулярно зрошувати пошкоджені слизові оболонки бронхіального дерева регенераційними і антисептичними розчинами. Ця методика не допускає розвитку різних екстрамукозних деструкцій і деформацій.

Після виписки зі стаціонару рекомендується санаторно-курортне лікування на морських курортах, сольові шахти, утримання від напруги голосових зв’язок. Повне відновлення відбувається через 4-6 місяців.

Ссылка на основную публикацию