Епідермальний стафілокок: симптоми, діагностика, лікування

Епідермальний стафілокок є мікроорганізмом, постійно присутнім на шкірі (епідермісі) і видимих ??слизових оболонках людини в нормі та патології, відповідно. Важливо знати, що епідермальний стафілокок при нормальному стані імунітету не викликає яких-небудь патологічних реакцій і не порушує жодної функції організму.
Сам по собі, епідермальний стафілокок є округлої форми мікроорганізм, що чітко видно на фото зроблене електронним мікроскопом і є абсолютно рухомим, тобто він не може самостійно мігрувати на інші ділянки тіла. Також необхідно додати те, що такий вид мікроорганізмів не вважається вірулентним.

Епідеміологія і патогенез розвитку ускладнень, пов’язаних з розмноженням цього штаму

Епідермальний стафілокок під мікроскопом

Після зниження імунної реактивності організму, внаслідок будь-яких причин, цей мікроорганізм починає своє розмноження і поширення по всьому організму людини, в тому числі і внутрішні органи (серце, нирки та інші).

Таке поширення і зараження відбувається ще й за допомогою сторонніх предметів, що контактують з нашим організмом, наприклад – хірургічне оперативне втручання. В даному випадку епідермальний стафілокок потрапляючи на інструментарій починає синтезувати спеціальний слізістоподобний секрет, завдяки якому він міцно фіксується до цього чужорідного тіла, і цей речовина захищає його від впливу захисних сил макроорганізму.

Важливо знати, що епідермальний стафілокок не синтезує зовнішніх токсинів в організмі людини, але при його розмноженні виникає спочатку місцева, а потім і загальна запальна реакція організму.

Симптоми епідермального стафілокока

Зміни шкірних покривів як симптом епідермального стафілокока

Основними симптомами, викликаними наявністю епідермального штаму, вважаються ураження внутрішніх органів людини і найбільш частими такими проявами є різного роду інфекційні ендокардити (досить часто виникають після проведення операцій на серці і великих судинах).

Слід зазначити, що найбільш часто при зниженому імунітеті зараження виникає у жінок, викликаючи при цьому запальні процеси в сечівнику. Такий стан призводить до швидкого розвитку пієлонефриту і навіть сепсису. Рідше епідермальний стафілокок викликає запалення слизових оболонок ротової порожнини, носа, горла, гортані і на очах.

Основні симптоми, що з’являються на першому етапі розвитку епідермального стафілокока.

  • Підвищення температури місцевих тканин, що не поширюється на прилеглі ділянки тіла. Це пояснюється тим, що організм намагається впорається з інфекцією самостійно.
  • Почервоніння місцевих тканин внаслідок початку запалення і рефлекторного розширення судин. Таким чином організм намагається посилити наповнення тканин киснем, щоб знизити токсичний ефект мікроба.
  • Набряк тканин, спочатку місцевий, а потім вже і розширюється на інші відділи. Виникає внаслідок розширення судин і виходу з них плазми.
  • Наступними ознаками інфекції, викликаної епідермальним стафілококом будуть біль і порушення функції клітин.

Зазначені послідовні етапи розвитку патологічного процесу особливо виражені у дітей і новонароджених, так як в цей період реактивність організму максимально виражена.

Діагностика інфекції, викликаної епідермальним стафілококом

Взяття біохімічного аналізу крові

Для попередньої діагностики стафілококової інфекції використовуються клінічні дані зазначені вище (симптоми) і посів виділень. Також в обов’язковому порядку проводиться збір крові загального та біохімічного аналізів.

В загальному аналізі крові будуть виявлятися лейкоцитоз, величина якого залежить від ступеня розмноження бактерій і загального стану організму людини, а також незначний нейтрофільоз. Під час бактеріологічного дослідження виділень, заодно перевіряється і чутливість до антибіотиків. Іноді цей стафілокок може виявиться в калі.

Сприятливі умови для розмноження епідермального стафілокока:

  1. синдром імунної недостатності різного генезу;
  2. метаболічні порушення (ожиріння, цукровий діабет першого і другого типів, метаболічний синдром);
  3. хронічні некомпенсовані хвороби;
  4. вік (новонароджені);
  5. наявність вірусної інфекції;
  6. шкідливі звички (куріння, алкоголізм, наркоманія);
  7. недотримання правил особистої гігієни.

Лікування епідермального стафілокока

Лікування епідермального стафілокока антибіотиками

Для лікування такого роду інфекції необхідно просто видалити джерело зараження (катетер, клапан і штучний суглоб), але за умови нормального стану імунної функції організму. В такому випадку виправдано не застосовувати антибактеріальні засоби. Але в більшості випадків, все таки застосовуються антибіотики, причому спочатку широкого спектру дії, а після отримання результатів чутливості їх до препаратів, спрямованого селективного дії.

Тривалість лікування антибактеріальними препаратами залежить від захворювання, що виникло внаслідок їх інвазії. Наприклад, при ендокардиті антибактеріальна терапія повинна триває протягом 4 тижнів мінімум, а при інших локалізаціях достатньо й кількох тижнів. Слід зазначити те, що при появі гнійного вмісту необхідно виконувати повторну операцію для видалення цього патологічного речовини з організму, так як воно може викликати виникнення сепсису і миттєвої смерті.

Суть такого оперативного лікування полягає в тому, що після видалення гною з порожнини, туди вставляється дренаж для подальшого відтоку і промивання за допомогою антисептичних розчинів і антибіотиків. Догляд за такою раною триває до тих пір, поки з неї перестане виділятися гній або інша патологічна рідина. Слід зазначити те, що хірургічне лікування при наявності гною є незамінним і має проводитися в терміновому порядку після виявлення вогнища.

Так як самим важливі компонентом в лікуванні інфекції, викликаної епідермальним стафілококом, вважається антибіотикотерапія, то необхідно вказати основні групи препаратів, що впливають на нього. До таких належать наступні антибактеріальні засоби: цефалоспорини третього і четвертого поколінь (цефтриаксон, цефопіразон), фторхінолони (левофлоксацин, норфлоксацин, моксифлоксацин), макроліди (кларитроміцин, еритроміцин), аміноглікозиди і карбопенеми (тиенам, імепенем).

Важливо розуміти, що при підвищеній резистентності (нечутливості) мікроба до антибактеріальних препаратів їх призначають по кілька груп одночасно, комбінуючи при цьому і підбираючи необхідну дозу.

Для лікування інфекції поверхневих тканин широко використовуються різного роду фізіотерапевтичні пристосування, такі як ультрафіолетове випромінювання та інші. Проводячи курси опромінення ультрафіолетом протягом декількох тижнів можна домогтися навіть повної іррадикації мікроорганізму.

Важливим етапом лікування стафілококової інфекції є дієтотерапія, спрямована на нормалізацію обміну речовин і зниження рівня глюкози, так як остання сприяє розмноженню мікробів і є для них живильним середовищем.

Профілактика виникнення стафілококової інфекції, викликаної її епідермальним штамом

  1. Своєчасна санація вогнищ стафілокока, джерелом якої може бути хронічні запальні вогнища на шкірі і слизових оболонках. Такий захід досягається шляхом застосування антисептичних засобів.
  2. Профілактика виникнення гострих і хронічних вірусних інфекцій у дітей та дорослих, а при їх виникненні своєчасно лікувати їх.
  3. Дотримання правил особистої гігієни і чистоти місць, які оточують людину.
  4. Загартовування і зміцнення імунітету.
  5. Періодичне відвідування лікаря.
  6. Обробка хірургічного матеріалу та інструментарію.
  7. Вітамінотерапія та профілактика.
  8. Перевірка грудного молока на наявність цього мікроба і щоденна гігієна грудничка.
Ссылка на основную публикацию