Бактеріальний гнійний фарингіт: симптоми і методи лікування

Запальні процеси в слизових оболонках можуть бути викликані рядом патогенних факторів. Найчастіше гнійний фарингіт є наслідком впровадження бактеріальної патогенної мікрофлори. Середовищ збудників найчастіше висіваються золотистий стафілокок, ентерокок, синьогнійна паличка та стрептокок. Бактеріальний фарингіт останнім часом зустрічається набагато частіше, ніж це було 10 років тому. Пов’язано це з розвитком суперинфекций на увазі неправильного використання антибіотиків без призначення лікаря. Методи лікування при самостійному призначенні препаратів не завжди закінчуються добре. І це варто пам’ятати.

Хвороба починається гостро і дифузно поширюється із захопленням тканин ротоглотки, часто провокує розвиток вторинного риніту. Відмітна характеристика – при огляді зіву видно освіту гнійного ексудату. Підрозділяється на хронічну рецидивуючу і гостру форму. При затяжному перебігу відзначається носійство бактеріальної патогенної мікрофлори, що переходить в агресивний стан при ослабленні захисних сил організму.

Потрібно обов’язкове лікування антибіотиками з попереднім визначенням чутливості мікрофлори. Зробити це можна за допомогою мазка із зіву. Нерідко гострий гнійний фарингіт виникає як ускладнення риніту, аденоидита або тонзиліту. Далі можна подивитися симптоми на фото, що ілюструють різноманітні форми прояву інфекції:

Причини, симптоми і діагностика хвороби (з фото)

Єдино можлива причина гнійного бактеріального фарингіту – це інфекція патогенною мікрофлорою. Можливо кілька шляхів зараження:

  • повітряно-крапельний при контакті з носієм або зараженому особою;
  • спадний при стікання гнійного вмісту в глотку з євстахієвої труби при гнійному отиті або при попаданні слизу з носових порожнин при риніті;
  • висхідний шлях інфікування може бути пов’язаний з поширенням інфекції з верхніх дихальних шляхів;
  • лімфогенний і гематогенний спостерігається при дисемінованих формах гломерулонефриту, пієлонефриту, міокардиту і ендокардиту.

Збудниками бактеріального фарингіту є стрептококи, гонококи, стафілококи, синьогнійна паличка, пневмококи, ентерококи. Не варто виключати кандидозної ураження слизових оболонок, причому для лікування цієї форми хвороби не можна використовувати антибіотики. Тому диференціальна діагностика повинна проводитися ретельно.

Типові симптоми гнійного бактеріального фарингіту включають в себе наступні ознаки:

  • гострий біль в горлі, що виникає раптово в ранковий або вечірній час;
  • утруднення при ковтанні рідини і їжі, що підсилює біль;
  • біль в області вушних раковин;
  • сухий надривний кашель без відділення мокроти;
  • відчуття сухості і першіння в горлі;
  • головний біль, підвищення температури і гіперемія шкірних покривів.

При огляді лікар бачить набряклість і почервоніння слизових оболонок зіва з наявність гнійних нальотів білястого або жовтуватого кольору. Мова обкладений щільним білим нальотом. Підщелепні лімфовузли збільшені, болючі при пальпації. Подивіться симптоми гнійного фарингіту на фото, де показані типові ознаки цього захворювання:

Діагностика починається зі збору анамнезу та первинного огляду. Потім лікар призначає ряд лабораторних досліджень:

  • загальний аналіз крові (показує лейкоцитоз, збільшення ШОЕ);
  • аналіз крові на ревмофактор (є обов’язковим аналізом для виключення ризику розвитку ревматизму як ускладнення);
  • мазок із зіву (виключає дифтерію, проводиться дослідження на чутливість до антибіотиків).

Важливо правильно визначити збудника і виключити грибкову форму захворювання. При кандидозної фарингіті лікування кардинальним чином відрізняється.

Методи лікування гнійного бактеріального фарингіту – антибіотики обов’язкові!

Існують стандарти терапії тих чи інших патологій, пов’язаних з впровадженням бактеріальної і вірусної мікрофлори. Методи лікування бактеріального фарингіту включають в себе визначення чутливості мікрофлори і призначення відповідного етіотропного препарату. Антибіотики в лікуванні гнійного фарингіту обов’язкові, ніякі інші заходи впливу не допоможуть впоратися з бактеріальним ураженням.

Основні принципи терапії – це:

  • детоксикаційні заходи – рясне пиття, прийом вітаміну C;
  • прийом антибіотиків;
  • протизапальна і симптоматична терапія;
  • антигістамінна терапія, спрямована на усунення набряклості м’яких тканин;
  • місцевий вплив інгаляціями, полосканням, змазуванням слизової оболонки глотки.

А тепер розглянемо всі ці заходи більш детально. Почнемо з антибактеріальної терапії, що є основою для успішної боротьби з інфекційним агентом. Призначаються антибіотики широкого спектру дії: «Амоксицилін», «Ампіцилін», «Ципрофлоксацин», «Ципролет», «Азитроміцин», «Флемоксин Солютаб», «Амоксиклав». Мінімальний термін призначення антибактеріальної терапії – 5-7 днів в залежності від обраного препарату. Одночасно призначається прийом антигістамінних засобів: «Супрастин», «Тавегіл», «Кларитин», «Діазолін», «Пипольфен», «Кетотифен» та інші. Вони призначаються по 21 таблетці 2 рази на добу протягом усього терміну прийому антибіотиків. Покликані зменшувати токсичну дію продуктів розпаду після загибелі бактеріальної мікрофлори і знімати набряклість м’яких тканин та слизових оболонок горла.

Як нестероїдних протизапальних кошти рекомендується ацетилсаліцилова кислота ( «Аспірин») по 500 мг 3 рази на добу незалежно від підвищення температури тіла. Це препарат, здатний запобігти ризику розвитку ревматизму.

Полоскання горла – це відмінний спосіб пом’якшити уражену слизову оболонку і звільнити її від бактерій. Можна застосовувати розчин «фурациліну», «Мірамістин», «Хлоргексидин», відвар аптечної ромашки та календули.

На весь період лікування призначається спеціальна дієта з протертою їжею в теплому вигляді. Рясне пиття, постільний режим на 5 днів. Потім потрібно реабілітація для відновлення захисних сил організму.

Ссылка на основную публикацию